Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 18.11.2018, 12:02

Макарівський ДНЗ комбінованого типу "Теремок"

Меню сайту
Форма входу

Наша адреса
Друзі сайту

Психолог

Практичний психолог
Заріцька Вікторія Миколаївна

Правила виховання дітей для батьків

Не можна принижувати дитину
Приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі. У результаті може вирости глибоко нещасна людина.

Не треба погрожувати
Погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує.Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого,
але потім обов'язково «відіграється».

Не слід вимагати обіцянку загрозами
Обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього - коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.

Нерозумно вимагати негайної покірності
Дитина не робот і не зомбі. Їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи не прийняти вашу настанову. Попереджайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов'язках має лишатися ілюзія самостійності.

Не слід допікати опікуючись
Інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до формування психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружувати¬ся - й так усе для тебе зроблять.

Не можна сліпо потурати дитині
Чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від неї дорослий. Деякі правила малюк засвоюватиме швидко, інші ж потребуватимуть більше часу й терпіння.


Золоті правила виховання в сім'ї
1. Повага до індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій;
2. Формування системи цінностей та збереження в сім'ї емоційного комфорту;
3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини;
4. Забезпечення тісного взаємозв'язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лишедружні, відкриті стосунки дитини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрівідносини в сім'ї, бажаний результат виховання.


Як правильно підготувати дитину до вступу в дитячий садок:

* Слід організувати життя дитини у сім'ї відповідно до   режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі; 
* Зацікавлюйте малюка, викликайте бажання ходити туди. 
* Дитина значно легше пристосується до умов  суспільного виховання, якщо в сім'ї оволодіє елементарними навичками самостійності. 
* Дуже важливо навчити маля гратися.
* Одна з головних причин труднощів перших днів  перебування малюка в дитячому садку - недостатній досвід спілкування з іншими дітьми та дорослими. 
* Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення дитини. 

Рекомендації батькам, дитина яких уперше відвідує дитячий садок
• Не залишайте дитину саму в перші дні відвідування дитячого садка, поспілкуйтеся з нею, пограйтеся. 
• Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім'ї.
• Бережіть нервову систему малюка.
• Повідомте педагога про індивідуальні особливості вашого малюка (як засинає, що любить їсти, які продукти харчування викликають алергію тощо). 
• Проконтролюйте, щоб початок відвідування дитячого садка не випав на епік різні терміни: 1рік 3місяці, 1рік 6місяців, 1рік 9 місяців, 2роки 3 місяці, 2роки 6 місяців, 2роки 9 місяців, 3роки.
• Починати відвідування дитячого садка потрібно, коли дитина здорова.
• Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування.
• Допоможіть малюку сформувати звичку - дотримуватись вдома такого режиму дня, як у дитячому садку.

Чому діти ссуть палець?
Ссання пальця, частіше великого, заповнює нереалізований інстинкт ссання, зменшує почуття самотності, заспокоює, заколихує, зм'якшує відчуття нерозділеності почуттів, брак ніжності, притлумляє на деякий час фізичний біль. Уже під час вагітності маля вміє ссати пальчик, так воно реагує на неспокійний стан матері, її тривогу. Якщо малюку менше року і він тягне пальчик до рота це означає що: - він голодний;
- незадоволений інстинкт ссання;
- чимось стурбований, довго ніхто не бере на руки. Багато дітлахів забувають про свій пальчик уже після року, але буває, що маля постійно ссе палець чи соску до 3-х років.
 
Причинами цього можуть бути: 
* занепокоєння, невпевненість у любові батьків;
* брак ласки;
* сильний переляк;
* вимоги батьків, що не відповідають віку дитини;
* сімейні проблеми (конфлікти батьків, алкоголізм, поява брата чи сестри);
* особливості психіки дитини (мінімальна мозкова недостатність);
* родові травми, як наслідок - швидка втомлюваність, дратівливість, порушення сну;
* висока емоційна чутливість;
* слабке здоров'я (часті застуди, ОРЗІ).
Багато дітей засовують палець в рот, коли стомлюються або на чомусь зосереджені. Ссання пальця в цьому віці часто поєднується з погладжуванням (по голові, животі), перебиранням або висмикуванням волосся. Дитина може ссати і інші предмети (соску, кусочок ковдри). Якщо дитина після трьох років продовжує ссати палець, це вже вважається шкідливою звичкою й часто переходить в обгризання нігтів, нав'язливі рухи. Що робити батькам? Чи можна допомогти дитині? Так.

Рекомендації батькам:
1. Не змагайтеся зі звичкою, а з'ясуйте причину її виникнення й усуньте її. 
2. Установіть довірчі стосунки з дитиною. Дуже важливо  вчасно помітити тривогу, переляк і допомогти малюку заспокоїтись (поговорити, приласкати, якщо до 1-го року  - погойдати).
3. Установіть чіткі рамки дозволеного. Заборон не повинно бути занадто багато, але вони мають бути не змінними. 
4. Життя малюка повинне бути різноманітним, насиченим враженнями, різними іграми, але не перевантажене. Активна діяльність має змінюватись спокійнішими заняттями. 
5. Не бійтеся зайвий раз похвалити маля, відволікти його від сумних думок. 
6. Заохочуйте спілкуватись з іншими дітьми.
7. Якщо дитина гризе нігті, зменшіть інтелектуальні навантаження адже ця звичка свідчить про розумову і емоційну перевантаженість, про високий рівень тривожності. 
8. Контролюйте перегляд телепередач, комп'ютерні ігри (більше розвивальних і менше стрілялок).
9. Не читайте страшні казки, розповіді.
Ні в якому разі у боротьбі зі ссання пальця, як і з іншими шкідливими звичками, не можна карати дитину, соромити - бо такі методи лише заглиблюють проблему, закріплюють цю звичку. Намагайтеся зрозуміти дитину, любіть її!


Боротьба дитини за самостійність.

Як уникнути конфліктів ?
Конфлікт між особистістю дитини й тим, чого очікують від неї дорослі - звичайна сімейна ситуація. Небезпечними є не демонстративні дії дитини, а те що їх викликало. Скоріш за все це невпевненість в собі, труднощі у спілкуванні чи навчанні, надмірна образливість, занижена самооцінка. Але ж так не хочеться, щоб дитина виросла вразливою, щоб вона провокувала своєю незахищеністю нападки з боку інших людей. Адже зачіпають того, хто легко піддається образі.
Чим слабкіша воля дитини, тим вона легше піддається диктату батьків, відмовляється від власних поглядів, приймаючи батьківські установки. Але якщо Ваша дитина здатна супротивитися, то починаються «бойові дії». Це її боротьба за відновлення справедливості, її відповідь на приниження своєї гідності чи применшення суверенітету.
Дітям подобається грати «ображених», виражаючи свій протест повільністю, скаргами на недугу, демонстративним неслуханням, відмовами щось їсти, навмисним заїканням, емоційними вибухами, безкінечними і безглуздими запитаннями. Так вони намагаються відстоювати свою незалежність у сім'ї. Для власного самоутвердження малята, часом варварськими способами привертають до себе увагу - одна дівчинка постригла кота, хоча знала, що коти не стрижуться, перекрутила пластилін на м'ясорубці, усвідомлюючи, що пластилінові ковбаски не смачні, вилізла і стала на підвіконні, знаючи про небезпеку такого вчинку. Так, жаль кота, тривожно за донечку, довго прийдеться відмивати м'ясорубку - і все ж ... треба позбавитися миттєвого обурення й намагатися зрозуміти : можливо у своїй поведінці дівчинка малює знаки своєї внутрішньої психологічної біди. Треба розшифрувати ці знаки, а не хапатися за свої батьківські інструменти насилля. Погано, якщо в житті Вашої дитини першими словами будуть «мама», «тато» і «не можна». «Можна!» - сказала мама: «Усе можна, але давай подумаємо, чи вдало це вийде». А вийшло і справді не дуже добре: захворів підстрижений кіт, зіпсована м'ясорубка, але донечка вчинила так, як бажала. Не варто боятися невдачі - важливо намагатися не дати дитині накопичити в собі нерозв'язані проблеми. Яка корись від постійного пригнічення та покарання малюка, з'ясування її провини, від безжального визначення її негативних якостей? Дитина або зламається під вантажем своєї непридатності, або стане «бунтарем». Що потрібно батькам? Терпіння, розуміння, відповідальність, любов.
Що потрібно дитині? Знайти ту маленьку, необхідну для її здоров'я нішу, яка перебуває між боротьбою та покірністю.
Відмовившись від насилля у сім'ї, ми прокладаємо місток від серця до розуму, визначаємо у дитині союз із самою собою, з іншими, а це - притік життєвої енергії.
Ви бажаєте, щоб Ваша дитина була врівноваженою? Не чиніть так, щоб її воля перетворилася у впертість, боягузтво чи пасивність. Таке може трапитись від Вашої батьківської упередженості. Не вступайте «в бій» із власною дитиною без крайньої необхідності, не піддавайтеся на її провокації. Зрештою, задійте весь свій гумор. Не реагуйте на кожний вчинок малюка безпосередньо, не міряйте її вчинки за дорослими нормами. У дітей можуть бути цілком несподівані мотиви чинити саме так. Пам'ятаймо, що ствердний кивок, слова любові, душевне тепло посилають життєву енергію, а гірка посмішка, злі слова - ослабляють, ваше здоров'я і здоров'я Вашої дитини підтримають довіра, дружелюбність, повага, вдячність і, звичайно любов. 


Емоційне неблагополуччя та його причини
Під емоційним неблагополуччям розуміється негативне самопочуття дитини, яке спричиняється багатьма чинниками. Головним постає незадоволеність малюка спілкуванням із дорослими, насамперед із батьками та однолітками. Недолік тепла, пещення, розлад між членами родини, відсутність тісних емоційних контактів з близькими людьми призводять до формування у дитини тривожно - песимістичних особистісних очікувань. Їх характеризує невпевненість малюка, почуття незахищеності, іноді страх у зв'язку із прогнозованим негативним ставленням дорослого. Таке ставлення дорослого провокує в дитини впертість, небажання підкорятись вимогам. 
 
Порушення поведінки дітей:

Агресивність - задиркуватий, часто свариться з дітьми, мучить оточуючих, ображає їх, неслухняний, прискіпливий, постійно висуває батькам свої вимоги, провокує їх, ревнує до братів і сестер, скаржиться, що його не люблять, свариться з однолітками чим викликає гнів інших дітей, невгамовний, буйний, поводиться як тиран - схильний до нападів агресії, занадто багато розмовляє, ламає свої іграшки, речі.

Надактивний - перебуває у постійному русі, метушливий, багато розмовляє, говорить нісенітниці, спить не спокійно, нервово обкушує нігті, не вміє чекати, відокремлений.

Сором'язливий -не любить самітність, приховує свої почуття, намагається триматися в тіні, не бере участі в грубих іграх, воліє йти далеко від домівки, полохливий, нетовариський.

Боязкий - схильний до головного болю, болю в животі, легко виникає блювота, страх перед дитячим садком, легко погоджується, що винуватий, скаржиться на те, що його не люблять, порушення сну - не хоче спати на самоті, боїться вночі, складно заучує матеріал, легко відволікається.
 
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Музичні вітання
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 20
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz